Я була простою дівчинкою з села, яка прагнула вирватися з нього, щоб бути «крутою». Після закінчення школи мої батьки, трохи заробивши грошей, відправили мене вчитися в місто. Я дуже раділа, адже це мрія мого життя. Коли я приїхала до міста і увійшла до університету, в якому мала навчатись, то відразу хотіла стати «своєю», бо це круто. Тебе будуть знати всі круті хлопці, дівчата, які у своєму житті перепробували все. Мені це вдалося, хоч я доклала чимало зусиль для цього. Я стала дуже рідко їздити додому, почала просити більше грошей на мої кишенькові витрати, хоча знала, що їх у батьків немає. Ось так почалося моє студентське життя. Часті відвідини нічних клубів, дискотек, після яких, звісно, я приходила у гуртожиток дуже пізно. Зранку не могла встати на пари. Моє життя непомітно для мене котилося у прірву.
Одного вечора, коли я поверталася з «нічної прогулянки», я побачила що церква, яка була у нас на подвір'ї відчинена. Тоді ніби голос у моїм серці підказував зайти туди. Я зайшла і почула, як священик говорив проповідь на тему любові до Пресвятої Богородиці, яка допомагає в різних життєвих ситуаціях. Після почутої проповіді я вийшла з храму. Дорогою до гуртожитку я роздумувала над словами священика і любов'ю Пресвятої Богородиці до нас.
Цілу ніч я не могла заснути. У моїй голові були різні думки. Під ранок я все ж таки трошки заснула і мені приснився сон, у якому Богородиця хотіла мене взяти під свій покров, а я втікала від неї у темряву. Зранку я пішла до церкви. Це було свято Покрови Пресвятої Богородиці. Вийшовши з церкви, я стала іншою. Мене вже менше тягнуло до світу забав, більше хотіла бути біля Богородиці. Минуло багато часу. Я закінчила навчання, одружилася, забула всі свої мрії про так зване «щасливе життя», а найголовніше – у моєму серці назавжди залишилася БОГОРОДИЦЯ.
